Вмиваються верби холодними росами,
Розчісує бороду сивий туман…
Настала пора зустрічатися з осінню.
Сумує за літом зажурений лан.
Ще вдосвіта клен понатрушував золота
Найвищої проби на стежку і дах;
На борошно збіжжя достигле помолоте…
До самого обрію стелеться шлях,
Який починали Ви днини осінньої
З об’єднання мрій, почуттів та думок,
З любові жертовної, вірної, сильної;
Цей шлях повсякденно освячував Бог.
Дорога була не калиною вквітчана,
Та Батько Любові попереду йшов,
Багато терпіння Ви в Нього позичили,
Воно, як рілля, а зростає Любов,
Висока і чиста. Немає в ній заздрощів,
Нема слів нечемних, нечистих думок,
Їй Істина - хліб, щира правда - їй радощі.
Незмінна вона, бо Любов’ю є Бог.
Тримайтесь за Нього від ранку до вечора
Осінньої днини й у пору снігів;
Хай влада Його буде незаперечною
Завжди, аж до Божих святих берегів.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это не человек, а Господь. Любовь Его настоящая и верная. Спасибо,Надюша. Комментарий автора: Безусловно. Юбиляры, которым это было написано, так и говорили.Да и кто может сказать иначе. В свете последних событий, просто прожить столько уже чудо Божье, а прожить в любви и святости- цепь чудес.
Публицистика : Афганка – Алла Смолина - Андрей Ефремов ...Нет, суеверий и примет особых не было, но в Бога верила. Я с многочисленными служебными командировками рисковала куда более тех, кто не выходил за ворота КПП. Ведь сначала требовалось добраться до аэродрома Джелалабада, потом до Кабула, а затем - Ташкент и это уже, когда моджахеды вовсю использовали стингер, и наш воздушный трафик перенесли на тёмное время суток, без единого огня и только с парашютами. Так что с Богом общалась постоянно. А после войны это общение перешло на другой уровень, более тёплый и доверительный, тогда как на войне молилась чисто интуитивно...
