Слався, мій Ісусе!
Сніг летить – не тане…
За сміялись гуслі
В Віфлеємськім стані.
Слався, Боже, слався!
Сніг ляга на землю…
Ти родився, Спасе,
Не в людській оселі.
Слався, Отче любий!
Білий сніг витає…
Чом же Сина люди
В серце не впускають?
ІІ
Заплету у гриву ночі
Срібні дзвоники.
Розвіває зимний вітер
Співи ангельські…
Хай звучать слова пророчі!
Молитовники
Сіють в чорне поле світу
Вість Євангельську.
Запалю в віконці темнім
Свічку-зірочку…
У Ісуса-немовляти
Очі райдужні.
Щоб на вітрі не отерпли співи діточок,
Буду Господа благати
Словом вранішнім.
ІІІ
Не стану обертатися в «Учора» -
Там гори!
Там холодно і темно без любові,
Без крові
Христової, невинної, святої…
Не стану жити завтрашнім стрічанням,
Вінчанням.
У «Завтра» будуть інші таємниці
І лиця,
Гарячі посмішки, образ бездушних криця.
Спасибі, Боже, за оці хвилини,
За днину,
За те, що є «Сьогодні» День спасіння,
І сіни
Прочинено – Дитя лежить на сіні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
